С

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: С (значення).
Літера С
Кирилиця
А Б В Г Ґ Д Ѓ
Ђ Е Ѐ Є Ё Ж З
З́ Ѕ И Ѝ І Ї Й
Ј К Л Љ М Н Њ
О П Р С С́ Т Ћ
Ќ У Ў Ф Х Ц Ч
Џ Ш Щ Ъ Ы Ь Э
Ю Я
Неслов'янські літери
А̄ А́ А̀ Ӑ А̂ А̊ Ӓ
Ӓ̄ А̃ А̨ Ә Ә́ Ә̃ Ӛ
Ӕ Ғ Г̧ Г̑ Г̄ Ӻ Ӷ
Ԁ Ԃ Ԫ Ԭ
Ӗ Е̄ Е̃ Ё̄ Є̈ Ӂ Җ
Ӝ Ԅ Ҙ Ӟ Ԑ Ԑ̈
Ӡ Ԇ Ӣ И̃ Ҋ Ӥ Қ
Ӄ Ҡ Ҟ Ҝ Ԟ Ԛ Ӆ
Ԯ Ԓ Ԡ Ԉ Ԕ Ӎ Ӊ
Ң Ԩ Ӈ Ҥ Ԣ Ԋ О̆
О̃ О̄ Ӧ Ө Ө̄ Ӫ Ҩ
Ԥ Ҧ Р̌ Ҏ Ԗ Ҫ Ԍ
Ҭ Ԏ У̃ Ӯ
Ӱ Ӱ́ Ӳ Ү Ү́ Ұ Х̑
Ҳ Ӽ Ӿ Һ Һ̈ Ԧ
Ҵ Ҷ Ӵ Ӌ Ҹ
Ҽ Ҿ Ы̆ Ы̄ Ӹ
Ҍ Э̆ Э̄ Э̇ Ӭ Ӭ́ Ӭ̄
Ю̆ Ю̈ Ю̈́ Ю̄ Я̆ Я̄ Я̈
Ԙ Ԝ Ӏ  
Застарілі літери
Ҁ Ѻ Ѹ Ѡ Ѽ
Ѿ Ѣ ІЯ Ѥ Юси Ѧ
Ѫ Ѩ Ѭ Ѯ Ѱ Ѳ Ѵ
Ѷ
Ꚏ̆
Літери кирилиці

С («ес») — літера кирилиці. Є в усіх абетках, створених на слов'яно-кириличній графічній основі. За формою накреслення — трохи видозмінена кирилична літера.

Історія

В українській мові

С — двадцять друга літера української абетки.

В українській літературній мові літерою «с» позначають шумний глухий щілинний передньоязиковий приголосний звук, який може бути твердим (сад, колос) і м'яким (сядь, сьомий).

Інше використовування

Велика літера
Мала літера
  • У фізиці — скорочене кириличне позначення секунди

Інше

  • У шанобливому мовленні в Російській імперії XIX ст. звичайним було додавання після останнього слова у фразі частки «с» (за дореформеним правописом — съ) — так званий словоєрс. Це вважається скороченням від сударь («добродію», «пане»).

Таблиця кодів

Кодування Регістр Десятковий
код
Шістнадцятковий
код
Вісімковий
код
Двійковий код
Юнікод Велика 1057 0421 002041 00000100 00100001
Мала 1089 0441 002101 00000100 01000001
ISO 8859-5 Велика 193 C1 301 11000001
Мала 225 E1 341 11100001
KOI 8 Велика 243 F3 363 11110011
Мала 211 D3 323 11010011
Windows 1251 Велика 209 D1 321 11010001
Мала 241 F1 361 11110001

Див. також

  • C (латиниця)

Література

Джерела


  • п
  • о
  • р
часів Російської імперії
та Австро-Угорщини
(1798—1918)
  1. Ярижка — український правопис, базований на російському дореволюційному правописі; необов'язковий до Емського указу, 1798—1876, обов'язковий після Емського указу, 1876—1905
часів УНР та УСРР / УРСР
(1918—1991)
незалежної України
(1991—донині)
Українські абетки
Українська
кирилиця
Українська
латинка
Відхилені проєкти
українських правописів
  • п
  • о
  • р
Літературна мова
та діалекти
Установи, що регулюють
українську мову
Класифікація, місце
серед слов'янських мов
Історія
Сучасний стан
Фонетика
Графіка
Українська кирилична абеткаУкраїнська латинкаКирилицяГлаголицяАбецадлоАзбучна війна
Правописні системи української мови до XX ст. — «Граматика» Смотрицького 1619 р.Правопис Котляревського 1798 р.Правопис граматики Павловського 1818 р.Максимовичівка 1827 р.Правопис «Русалки Днѣстрової» 1837 р.Правопис словника Білецького-Носенка 1841 р.Кулішівка 1856 р.Правопис Гатцука 1857 р.Офіційний український правопис Російської імперії («ярижка») (Емський указ, 1876—1905 р.р.) • Драгоманівка 1870-ті р.р.Желехівка 1886 р. • Руська правопись 1904 р.Правопис словника Грінченка 1907 р.
Правопис у XX—XXI ст. — УНР (Найголовніші правила українського правопису 1918 р.Головніші правила українського правопису 1919 р.) • УСРР / УРСР (Правопис 1921 р.Харківський (скрипниківський) правопис 1928 р. • Наближені до російської мови правописи 1933 р., 1946 р., 1960 р. • Правопис 1990 р.) • Україна після 1991 р. (Правопис 1993 р.Проєкт правопису 1999 р.Проєкт правопису 2003 р.Правопис 2019 р.)
Морфологія
Морфеміка
Словотвір
Синтаксис
Лексикологія і лексикографія
Пунктуація
Стилістика
Помітні мовознавці
Пам'ятки
Інше

П:  Портал «Українська мова»