107-мм гармата зразка 1910 року
| 107-мм гармата зразка 1910 року | |
|---|---|
 107-мм гармата зразка 1910 року у музеї Хаменліна, Фінляндія | |
| Тип | Польова гармата |
| Походження |  Російська імперія |
| Історія використання | |
| На озброєнні | з 1911 до другої половини 20 сторіччя |
| Оператори | Російська імперія та інші. |
| Війни | Перша світова війна Громадянська війна в Росії Радянсько-Фінська війна Друга світова війна та інші. |
| Історія виробництва | |
| Розробник | Фірма "Шнейдер" |
| Виробник | Путиловський, Обухівський заводи та інші підприємства |
| Виготовлення | 1911-1929 |
| Виготовлена кількість | понад 400 |
| Характеристики | |
| Вага | 2172 кг |
| Довжина | 27 калібрів |
| Снаряд | фугасний 16,4 кг, шрапнель 16,6 кг; патрон - 21,7 кг. |
| Калібр | 107 мм |
| Відбій | 110 см |
| Підвищення | від -5° до 37° |
| Траверс | 6° |
| Темп вогню | 5 пострілів на хвилину |
| Дульна швидкість | 579 м/с |
| Дальність вогню | |
| Ефективна | 10,7 км (шрапнель) |
| Максимальна | 12,7 км |
 107-мм гармата зразка 1910 року у Вікісховищі | |
107-мм гармата зразка 1910 року - важка польова гармата періоду Першої світової війни, що вироблялася у Російській імперії та СРСР.
Історія створення
Після налагодження виробництва 76-мм гармат зразка 1902 року на збройних підприємствах Російської імперії, військові та конструктори мали змогу оцінити потреби царської армії в польових гарматах. В той час армії можливих супротивників активно озброювалися важкими польовими гарматами та гаубицями. 107-мм гармату було випробувано та прийнято на озброєння 1910 року. З 1911 гармати почали поступати у війська.
107-мм гармата у Першій світовій війні
Усього на початок війни 1914 року армія Російської імперії мала 99 гармат. Гармата ефективно застосовувалася російською армією на фронтах Першої світової. Особливо цінувалася її велика дільність та ефективний радіус ураження шрапнеллю, що мала 600 куль у снаряді (у 76-мм легкій польовій гарматі було 260). Площа, що вражається, більша — на середній дальності (близько 4 км) — до 800 м в глибину (у 76,2-мм гармати — близько 500 м) при відносно невеликій ширині — 40-50 м. Дальність стрільби гранатою 107-мм гармати становила до 12,7 км, що було вельми цінною властивістю для поразки на великих відстанях супротивника, що знаходиться в похідних колонах або в місцях зосередження. При відмінних балістичних характеристиках гармата володіла відносно малою вагою і легко перевозилася кінною тягою як на поході, так і на полі бою. На кінець 1917 року на озброєнні перебувало 189 107-мм гармат зразка 1910 року. У числі інших найкращих артилерійських систем російської армії 107-мм пушка зразка 1910 року була залишена на озброєнні армії Української Держави та УНР. Три батареї 107-мм гармат діяли також у складі Української Галицької Армії.[1]
Примітки
- ↑ Павло ТКАЧУК, Леонід Кривизюк. Бойові дії артилерійських полків Галицької армії на фронтах польсько-української та більшовицько-української воєн.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: 107-mm gun M1910 |
Посилання
- Барсуков Е.З. Артиллерия русской армии (1900-1917 гг.) [Архівовано 20 червня 2011 у Wayback Machine.]
- Військова техніка та зброя Другої світової війни 1939-1945рр. 107-мм гармата. [Архівовано 6 березня 2016 у Wayback Machine.]
| |||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
