Begleitpanzer 57 AIFSV
| Begleitpanzer 57 AIFSV | |
|---|---|
 Танк підтримки Begleitpanzer 57 AIFSV | |
| Тип | танк підтримки піхоти |
| Походження | Німеччина |
| Історія використання | |
| Оператори |  Німеччина |
| Історія виробництва | |
| Розробник | Thyssen-Henschel та Bofors |
| Розроблено | 1977 |
| Виготовлена кількість | 1 |
| Характеристики | |
| Вага | 28,5 т |
| Довжина | 6,41 м |
| Ширина | 3,306 м |
| Висота | 1,848 м |
| Екіпаж | 3 |
| Десант | +3 |
| | |
Головне озброєння | 1 × 57 мм Bofors L/70 Mk. 1 |
| Двигун | MTU 833 Ea-500 600 кс |
| | |
 Begleitpanzer 57 AIFSV у Вікісховищі | |
Begleitpanzer 57 AIFSV (англ. Armored Infantry Fire Support Vehicle — Броньований Транспорт Підтримки Піхоти) — був приватним проектом фірм Thyssen-Henschel та Bofors. У середині 1970-х років фірми Thyssen-Henschel та Bofors без державного замовлення створили дослідний зразок танку супроводу піхоти та розвідки. Але через не зацікавленість, проект було закрито. Створено лише один екземпляр танку.
Історія створення
Begleitpanzer створювався як надійна і практична машина вогневої підтримки на базі німецької БМП Marder. Це був спільний проект двох компаній — Thyssen-Henschel, яка займалася розробкою Marder, та Bofors, яка констроювала гармату. Цікаво, що Бундесвер не розміщував замовлення на створення подібної моделі, це була приватна ініціатива. Компанії-розробники сподівалися, що відносно дешева, але потужна машина може знайти покупця на ринку бронетехніки, наприклад серед країн Південної Америки. Основне призначення — розвідка і вогнева підтримка військ у разі протистояння з радянськими БТР та БМП.
Прототип було представлено Бундесверу 30 листопада 1977 року. Корпус було взято від прототипу Marder і він був аналогичним з дослідним ОБТ TAM. Лобова броня корпусу була достатньо легкою, але витримувала вогонь важких кулеметів і радянських 30-мм автоматичних гармат.
На машину було встановлено 600-сильний двигун MTU 833 Ea-500 з коробкою передач HSWL-194, який давав машині вагою 28,5 тон потужність у 21 к. с./т. Запас ходу становив 600 км.
Озброєння
57-мм автоматична гармата Bofors L/70 Mk. 1 була створена для флоту. Вона могла вискати до 200 ОФС 57x438R зі швидкістю 1020 м/с. У боєкомплект ткож входили різні види бронебійних снарядів. Сучасна система керування вогнем і чудові кути нахилу (-8/+45) дозволяли їй вражати як наземні цілі так і гелікоптери. З цим танку допомагав справлятися особливий сенсор. Для боротьби з важкою бронетехнікою Begleitpanzer мав пускову установку керованих ракет TOW. Боєзапас машини становив 148 звичайних снарядів і 6 протитанкових ракет у транспортно-пусковому контейнері.
Заряджання гармати мало цікаве рішення: у механізмі подачі снарядів було чотири лотки, кожний з яких був пристосований для розміщення трьох обойм на п'ять снарядів різного типу. При цьому лоток обирався натиском на одну кнопку. Таким чином, конструктори реалізували можливість моментальної зміни типу снарядів у гарматі (за умови повного використання попередньої обойми).
Література
- F.M. von Senger und Etterlin: Taschenbuch der Panzer 1983 — Tanks of the World. Bernard & Graefe, München 1983, ISBN 3-7637-5255-2.
- F.M. von Senger und Etterlin: Tanks of the World 1983. Arms and Armour Press, London 1983, ISBN 0-85368-585-1 (англ.)
 | Це незавершена стаття про бронетехніку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
